13 січня українці відзначають свято Маланки або Щедрий вечір – українське народне і церковне свято, 14 січня – свято Василя. Наші предки вірили, що чим багатшими будуть в цей вечір гуляння, тим заможніше буде жити сім’я в новому році. Тому цей вечір і називали Щедрим. Ось і учні 4-А класу маланкували. Як і в стародавніх традиціях, Маланкою у нас був переодягнений парубок, а Василем – дівчина, які весело танцювали, а щедрувальники співали щедрівок. В цей час у сінцях починала мекати та тупотіти коза. Козовод просив господарів впустити і її до хати погрітися, вона он в ніжки змерзла і в ріжки змерзла. Господарі спочатку відмовлялись, придумуючи різноманітні причини, що коза долівку попсує, дітей полякає. Щедрувальники всіляко розхвалювали свою козу: вона, мовляв, і гарненька і розумненька, танцювати вміє і співати вміє, людей звеселяє. Господарі нарешті погодилися. Коза - символ (божество) родючості ниви. Про це співається в народних українських щедрівках:
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає,
Де коза туп-туп,
Там жита сім куп,
Де коза рогом, там жита стогом,
Де коза хвостом, там жита кустом...
Наші щедрувальники співали народні щедрівки, Лев грав на скрипці.
Ось таким яскравим, мистецьким вийшло знайомство з народними звичаями q обрядами українського народу.
Олена Стенченко,
класний керівник 4-А класу
