Дотримуйтеся індивідуального підходу, бо адаптація проходить у кожної дитини своєрідно, тому питання чи слід залишатися дитині у закладі цілий день, вирішується індивідуально для кожної дитини: хтось звикає і може залишитися спати в садочку вже на першому тижні відвідування, а хтось на третьому місяці.
Щоб зберегти психічне та фізичне здоров’я дитини, формування її первинної життєвої компетентності, - перш за все здійснюйте взаємодію з родинами вихованців. Вирішуючи проблему адаптації, великої уваги надаємо роботі з батьками, бо саме їхнє усвідомлення майбутніх змін, їхня турбота про емоційний стан, який переживатиме донька чи син, залишившись без рідних, визначатимуть особливості входження дитини в нові умови життя.
Теплий, доброзичливий прийом обумовлює перші враження дитини про дитсадок, її настрій, готовність попрощатися з мамою. Так само важливо ввечері тепло прощатися з кожною дитиною.
Для формування первісних навичок соціалізації, яка відбувається в садочку, використовуйте доступні для дитини методи – в ігровій формі, а саме: оздоровча гімнастика, логіка, казковий світ тощо.
Якщо дитина погано їсть, недопустимо годувати її силоміць. Коли зникає нервування - з’являється апетит.
Якщо дитина не засинає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима.
Ігри з сухим та вологим піском, водою, мильними бульбашками допомагають знімати психічне напруження, а маніпулювання камінчиками, каштанами , крупою розвиває дрібну моторику рук дитини та сприяє розвитку мовлення й мислення.
Налагодженню теплих стосунків сприяють індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли з сім’ї, не реагують на узагальнене «діти». Але звертатися слід до них, з одного боку, індивідуально, на ім’я («Маринко, ходімо мити ручки»), а з іншого – наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «діти» («Дітки, тепер всі сідайте за столики!»).
Всі незвичні дітям дії слід пояснювати багаторазово: «Зараз ми всі будемо одягатися на прогулянку. Підійдіть до своїх шаф. Ця шафа Юрка, ця – Максима, а ця – твоя. Ти, Ігорю, молодець, сам свою шафу знайшов».
