Дізнайтеся режим життя групи, яку відвідує ваша дитина, та наблизьте до нього домашній режим. Це сприятиме звиканню дитини.
Зацікавте дитину садочком: розказуйте їй як там цікаво та весело. Ні в якому разі не використовуйте садочок, як шантаж: «Не слухатимешся – відведу в садок»! Це сприяє формування негативно-забарвленого образу закладу в уяві дитини.
Урізноманітнюйте дорогу до садочка! Придумуйте різні історії разом з дитиною, звертайте увагу на дрібниці, співайте пісеньки тощо.
Дайте дитині можливість самостійно взаємодіяти з іншими дітьми: на майданчику, у парку тощо.
Прослідкуйте за своїми висловлюваннями у присутності дитини, вона є проектором того, що бачить і чує у родині: якщо батьки проявляють тривогу чи переживання, дитина це відчуває та транслює у поведінці. Якщо ж батьки з захватом відгукуються про садочок, то і дитина з ентузіазмом буде його відвідувати.
Не лякайтеся сліз при прощанні, адже дитина не вміє реагувати інакше на розлуку із найважливішою людиною у її житті. Як правило, сльози передбачаються саме для мами, а в групі дитина швидко заспокоюється.
Можна виготовити спільно з дитиною поробку, що буде нагадувати про Вас, батьків, коли вона в садочку. Також таким предметом може бути будь-яка дрібничка з дому, яку можна покласти у кишеню і дістати у будь-який момент, коли засумував у садочку.
Не треба намагатися втекти непомітно, коли привели дитину зранку! Чесно поясніть, що повернетеся за нею у певний час (після обіду, після сну тощо) але не слід підкупляти дитину подарунками («Якщо будеш гарно себе поводити, отримаєш цукерку» абощо), не встигнете оговтатися, як дитина буде маніпулювати вами у такий спосіб.
Для дітей дуже важлива ритуальність та повтори: придумайте свій ритуал прощання, наприклад, можна давати п’ять чи цілувати в лобик.
Наберіться терпіння і нервуючи наступного разу, згадайте, що для дитини рівень стресу, який вона переживає в момент вступу до дитячого навчального закладу, можна порівняти зі стресом космонавта, який відправляється у політ.
