Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,.. десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може... тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.
Правило 2: Не поспішайте. Старий, одвічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою й ненавидить учіння, школу, а може й... вас.
Правило 3: Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі та долати невдачі. А як же ставитися до невдачі?.. Вона вас засмучує ‒ і все!
Правило 4: Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка ‒ достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: Спочатку один. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього. Вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації найбільших труднощів. Наприклад, якщо вас турбує швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 6: Хваліть – виконавця, критикуйте – виконавця. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи. Оцінювати дитячу працю треба досить індивідуально, тактовно. Саме за такої умови у дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.
Правило 7: Не порівнюйте успіхи-неуспіхи дитини з іншими. Оцінка дає можливість порівняти сьогоднішні успіхи з вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами сусідського Івана.
Правило 8: Не скупіться на похвалу. Будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, котрого не можна за щось похвалити.
Правило 9: Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробуєїх виконати. Не спокушай дитину метою, якої неможливо досягти.
Правило 10: Не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: заняття улюбленою справою (хобі) тільки після того, як дитина покращить свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді стимулює дитину до навчання. Але так буває, коли в навчанні є деякі прогалини. Якщо вже й інтересу до навчання немає, то заборона є недоречною, бо хобі ‒ це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Для того щоб усі правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї ж оцінки. Її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися ‒ головного засобу подолання труднощів у навчанні.
