Проведення опитувальника міжособистісні стосунки «Діти – Батьки»

16-25 грудня 2015 року практичний психолог Орещенко А.І. провела в 10 класі Ліцею технологічного профілю опитувальник про міжособистісні стосунки «Діти – Батьки».

Опитування проводилось за методикою Шафера (тест «Підлітки про батьків»). Методика базується на положенні про те, що виховний вплив батьків (так, як це описують діти) можна охарактеризувати за допомогою трьох факторних змін: прийняття – емоційне відкидання, психологічний контроль – психологічна автономія, прихований контроль – відкритий контроль. При цьому прийняття тут має на увазі безумовно позитивне ставлення до дитини незалежно від очікувань батьків.

В опитуванні прийняло участь 17 учнів, з них 9 юнаків, 8 дівчат.

Під час опитування діти обирали твердження, які відповідають виховним принципам одного з батьків (тут матері).

Мета: виявити установки, поведінки й методи виховання батьків, визначити, як бачать своїх батьків діти підліткового віку.    

Загальна гістограма на всіх опитуваних

Оцінка матері сином

Шкала позитивного інтересу

Насамперед психологічне прийняття матері хлопці-підлітки бачать у відносно критичному підході до них. Підлітки часто випробовують необхідність у допомозі й підтримці матері, у більшості випадків приймають її думки, схильні погоджуватися з нею. Такої ж форми поведінки, як владність, підозрілість, тенденція до лідерства заперечуються. У той же час сини не чекають від матері надмірного конформізму, аж до тенденції «іти на поводу». Проте, просто компетентної поведінки, дружнього способу спілкування й нормальних емоційних контактів виявляється недостатньо для того, щоб підліток міг стверджувати, що мати випробовує стосовно нього позитивний інтерес. Вони тягнуться до сильної, дорослої й самостійної людини.

Шкала директивності

Директивність матері стосовно сина підлітки бачать у нав'язуванні їм почуття провини стосовно неї, її деклараціям і постійним нагадуванням про те, що «мати жертвує всім заради сина», повністю бере на себе відповідальність за все, що зробив, робить і буде робити дитина. Матір'ю як би стверджується споконвічна залежність її статусу й оцінки навколишніх від відповідності сина «еталону дитини», при цьому можливість інших варіантів самовираження виключена. Таким чином, мати прагне будь-яким способом виключити неправильну поведінку сина, щоб «не вдарити в бруд обличчям». Простої ж форми прояву чуйності, прояву симпатії, що викликають позитивні емоційні відносини, негативно корелюють із директивною формою взаємодії матері й підлітка.

Шкала ворожості

Ворожість матері у відносинах із сином-підлітком характеризується її агресивністю й надмірною суворістю в міжособистісних відносинах. Орієнтування матері винятково на себе, її самолюбство, зайве самоствер­дження, як правило, виключають прийняття дитини. Він сприймається, насамперед, як суперник, якого необхідно придушити, щоб затвердити свою значимість. Так, емоційна холодність до підлітка маскується й найчастіше видається за стриманість, скромність, дотримання «ети­кету» і навіть підпорядкованість йому. У той же час може спостерігати­ся яскраво виражена підозрілість, схильність до надмірної критики на адресу сина й навколишніх, метою якої є прагнення принизити дитину в очах оточуючих. Поряд із цим, постійно (головним чином на вербальному рівні) демонструється позитивна активність, відповідальність за долю сина.

Шкала автономності

Автономність матері у відносинах із сином розуміється їм як диктат, повний захват влади, навіть деяка маніакальність щодо цього, що не визнає ніяких варіацій. Мати при цьому не сприймає дитину як особистість, зі своїми почуттями, думками, бажаннями й прагненнями, во­на являє собою «сліпу» силу влади й амбіцій, якій всі зобов'язані підко­рятися, незважаючи ні на що. При цьому адаптивна форма авторитету матері, заснована на довірі й повазі, а також прийнятні форми твердості й різкості (коли вони враховують ситуацію), виявляються не характерними для автономності матерів у відносинах із синами-підлітками. Також, на думку синів, ні емоційна прихильність, ні дружній стиль спіл­кування не можуть бути пов'язані з відгородженістю матері від справ сина.

Шкала непослідовності

Непослідовність проведеною матір'ю лінії виховання оцінюється підлітками як якесь чергування (залежно від ступеня інформативної значимості) таких психологічних тенденцій, як панування сили й амбіцій і покірність (в адаптивних формах), делікатність і альтруїзм та недовірлива підозрілість.

Причому всі вони мають тенденцію до екстремальних форм прояву (амплітуда коливань максимальна).

Оцінка матері дочкою

Шкала позитивного інтересу

Позитивне ставлення до дочки з боку матері, засноване на психологічному прийнятті, описується підлітками-дівчинками, як ставлення до маленької дитини, яка постійно вимагає уваги, турботи, допомоги, що сама по собі мало що може.

Такі матері часто схвалюють звернення дочок про допомогу у випадках суперечок або яких-небудь ускладнень, з одного боку, і обмеження самостійності – з іншого. Поряд із цим, дівчинки відзначають фактор потурання, коли мати перебуває немов «на побігеньках» і прагне задовольнити будь-яке бажання дочки.

Шкала директивності

Описуючи директивність своїх матерів, дівчинки-підлітки відзначали суворий контроль з їхнього боку, тенденцію до легкого застосування своєї влади, заснованої на амбіціях і не приймаючи при цьому виражен­ня власної думки дочки. Такі матері більше покладаються на суворість покарання, уперто вважаючи, що вони «завжди праві, а діти ще занадто малі, щоб судити про щось».

Шкала ворожості

Ворожість матерів їхніми дочками-підлітками описується як підозріле ставлення до сімейного середовища й дистанція стосовно її членів (зокрема, до дітей). Підозріла поведінка й відмова від соціальних норм приз­водять їх, як правило, до відгородженості й піднесення себе над іншими.

Шкала автономності

Автономність матерів виключає яку-небудь залежність від дитини, її стану, вимог. Заперечуються також будь-які форми турботи й опіки стосовно дочок. Такі матері оцінюються підлітками як поблажливі, невимогливі. Вони практично не заохочують дітей відносно рідко й мляво роблять зауваження; не звертають уваги на виховання.