Сторінка логопеда

 

Скарбничка логопеда

ЯКЕ ЦЕ ЩАСТЯ ВМІТИ ГОВОРИТИ – ІЗ НЕПОКІРНИХ ЗВУКІВ СТВОРЮВАТЬ СЛОВА

Що таке логопедія, запитаєте Ви? Я відповім Вам так…

Логопедія – наука про порушення розвитку мовлення, його подолання і запобігання йому засобами спеціального корекційного навчання і виховання.

У перекладі з грецької воно означає «виховання мовлення» і є одним із розділів корекційної педагогіки. Предметом логопедії є вивчення закономірностей навчання і вихованяя осіб з порушеннями мовлення і пов’язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку.

Психологічною основою методик корекції порушення мовлення у дітей є теорія мовлення і мовленнєвої діяльності, що реалізується в її основних видах: слухання, говоріння, читання, письмо. Ці види мовленнєвої діяльності є основними для взаємодії людей у процесі вербального спілкування.

Мовлення посідає центральне місце в процесі психічного розвитку дитини і внутрішньо пов’язане з розвитком мислення й усвідомленням загалом. У процесі мовленнєвого дослідження у дитини, що нормально розвивається, формується мовленнєва (лінгвістична ) здатність. Механізм мовленнєвої здатності формується на основі природжених психофізіологічних особливостей людини і під впливом мовленнєвого спілкування.

У разі відхилення мовленнєвого розвитку від норми, монологічне мовлення порушується більшою мірою ніж діалогічне. Нерозвинення усного мовлення зазвичай призводить до порушення писемного мовлення різної складності.

У психічному розвитку дитини мовлення має велике значення, виконуючи комунікативну, збагачувальну і регулювальну функції. Відхилення в розвитку мовлення позначаються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони утруднюють спілкування з оточенням, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу.

Принцип аналізу мовленнєвих порушень застосовують для своєчасного виявлення ускладнень у формуванні тих або інших сторін мовлення.

Раннє розпізнавання можливих відхилень як в усному, так і в подальшому писемному мовленні дає змогу запобігти їм за допомогою педагогічних (логопедичних) прийомів.

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку. Навчально-корекційна робота має такі напрямки:

Діагностичний напрямок. Діагностична робота вчителя-логопеда є складовою частиною комплексного вивчення дитини. Висновки логопедичного обстеження обов'язково співвідносяться з психологічними, лікарськими, педагогічними спостереженнями.

Корекційний напрямок. Корекційна направленість роботи вчителя-логопеда являє собою систему корекційного впливу на мовну та навчально-пізнавальну діяльність дитини із мовленнєвими вадами. В залежності від структури мовного дефекта та ступеню його прояву будується змістовний напрямок корекційної роботи.

Аналітичний напрямок. Аналітичний напрямок передбачає аналіз впливу корекційної роботи на мовленнєвий розвиток логопата, та його оцінку, забезпечення взаємодії між фахівцями.

Консультативно-просвітницький та превентивний напрямок. Консультативно-просвітницький напрямок роботи вчителя-логопеда проводиться для надання допомоги батькам, вчителям і адміністрації шкіл з питань усунення існуючих мовленнєвих недоліків учнів-логопатів та попередження вторинних порушень (читання та письма), які заважають учню повноцінно опанувати учбовим матеріалом в межах шкільної програми навчання.

Організацйно-методичний напрямок. Цей аспект діяльності вчителя-логопеда складається з підготовки та участі в міських ПМПК, шкільних педагогічних комісіях, методичних об'єднаннях, педагогічних нарадах, оформленні документації.

 

 

 

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

 

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ

 

 

Вхід